ФОРМУВАННЯ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Дар слова — найважливіший дар, що надає можливість відчути радість пізнання і спілкування. У світі й у нашій свідомості немає нічого такого, чого не можна було б передати словом: і звучання музики, і…розмаїття барв, і шум садів, і казковість сновидінь, і дитячий лепет, і гнів, і велику радість, і скорботу втрати, і тріумф перемоги. Але, на жаль, не кожному дано освоїти це багатство сповна.. Гадаємо, не варто нікому довго пояснювати, який важливий для людини дар слова. С. Аксаков писав: «Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це триває все життя, але особливо інтенсивно — у перші роки. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.
Але дитина повинна чути правильне, виразне, багате мовлення, без помилок і вад.
Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими, вульгарними, лайливими виразами, жаргонізмами,- відповідний буде й наслідок. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку зв’язного мовлення.
Батьки турбуються про розвиток творчого потенціалу своєї дитини, мислення, логіки і часом не зважають на розвиток її зв’язного мовлення.
Що таке зв’язне мовлення?
Зв’язне мовлення – це вміння дитини висловлювати свої думки жваво, послідовно, без відволікання на зайві деталі. Основні види зв’язного мовлення – монологічне і діалогічне.
У діалозі речення є односкладовими, вони наповнені інтонаціями і вигуками. У діалозі важливо вміння швидко і точно формулювати свої питання і давати відповіді на поставлені запитання співрозмовника.
У промові монологічного типу дитині необхідно говорити образно, емоційно і при цьому думки мають бути зосередженими без відволікання на деталі.. Деякі батьки вважають, що діти, спостерігаючи за ними, самостійно навчаються формулювати свої думки. Але це не так. Дитині потрібно допомагати встановлювати логічні зв’язки у власному мовленні.
Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж усього життя.
А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мовлення, її форм і функцій.
Розвиток зв’язного мовлення має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, позитивно впливає на формування її важливих особистісних якостей таких, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвиненого зв’язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт із оточуючими, ініціює власні ідеї, бере участь у різних видах дитячої творчості.
У розвитку монологічного мовлення дітей привчайте логічно й послідовно будувати розповідь без повторів, пауз, зайвих жестів. Запропоновуйте придумувати назву тексту, вживати різноманітні художньо-поетичні вирази, приказки, фразеологічні звороти, звертання, вигуки, вставні слова, пряму мову. Разом з дитиною складайте описові розповіді, загадки про іграшки, ситуації за змістом картин; пропонуйте складати сюжетні розповіді за змістом картин та на задану тему; будувати розповіді з власного досвіду, творчі розповіді за опорними словами, продовження історії, розпочатої дорослим. Дошкільнят учать переказувати оповідання та казки близько до тексту. Намагайтесь прагнути розвивати оцінне та пояснювальне мовлення, показуйте зразок аналізування власної розповіді та розповіді своїх товаришів.
Опис предмета або явища створює цілісне уявлення про їхні ознаки, якості, властивості, дії. Усі речення в описовій розповіді спрямовані на виконання одного завдання — якомога повніше, яскравіше, точніше відповісти на запитання: «Який предмет?». Опис характеризується фіксацією зорових спостережень та забезпеченням об’єктивного викладу, що відбувається завдяки застосуванню численних прикметників, іменників-означень тощо.
Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.
1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї — це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи — все одно постійно говоріть з малюком.
2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу — дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.
3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова — це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.
4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.
5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.
6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.
7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.
8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.
9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.
Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мовлення. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами — усе це допоможе усному мовленню, а в майбутньому — формуванню письмового.
Отже, розвиток зв’язного мовлення є загальною основою навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання та способом людського спілкування є найважливішим досягненням дошкільного дитинства.
ШАНОВНІ БАТЬКИ! ПРОПОНУЄМО ВАШІЙ УВАЗІ ДЕЯКІ ІГРИ З РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
«Розкажи, який?»
Дитині демонструється предмет або іграшка, і вона повинна описати його. Наприклад:
м’яч – великий, гумовий червоний, легкий;
огірок – довгий, зелений, хрусткий.
Якщо дитина ще маленька і самостійно описати предмет не може, їй необхідно допомогти. У перший раз батьки можуть самостійно описувати предмет, а дитина повторювати за дорослим.
«Опиши іграшку»
Поступово вправи треба робити більш складними, додавати нові ознаки предметів і розширювати їх.
Перед дитиною слід поставити кілька іграшок тварин і описати їх.
Лисиця – це тварина, яка живе в лісі. У лисиці руде хутро і довгий хвіст. Вона їсть інших дрібних тварин.
«Відгадай хто?»
Сховавши іграшку або будь-який інший предмет за спиною, мама описує його дитині. За описом дитина повинна відгадати, про який саме предмет йде мова. Потім загадку складає дитина, а мама відгадує.
«Порівняння»
Перед дитиною необхідно поставити кілька іграшок тварин, ляльок або машин. Після цього їй дається завдання порівняти їх.
Наприклад:
ведмедик ричить голосно, а у мишки тоненький голосок;
у ляльки Оксани волосся руде, а у ляльки Марійки світле;
у вантажівки колеса великі, а у легкової машинки маленькі.
Ще декілька ігор і вправ, які ви можете виконувати в домашніх умовах.
Вправа «Діалог»
Намагайтеся стимулювати дитину вступати з вами в діалог. Для цього, задавши питання, робіть довгі паузи до 5-10 секунд в розрахунку на те, що малюк відповість. Наприклад, можливий такий діалог:
Дорослий: Принеси, будь ласка, кубик. Що ти приніс?
Дитина: Кубик.
Дорослий: Дай кубик. Що ти дав?
Дитина: Кубик.
Дорослий: Лови кубик! Що ти зловив?
Дитина: Кубик.
Дорослий: Молодець!
Гра «Що ми бачимо у дворі?»
Разом з дитиною подивіться у вікно. Пограйте в гру «Хто більше побачить». По черзі перераховуйте те, що видно з вашого вікна. Описуйте все побачене в деталях.
Наприклад: «Я бачу будинок. Біля будинку стоїть дерево. Вона висока і товста, у нього багато гілок, а на гілках листочки». Якщо дитині важко описати предмет, допоможіть йому запитаннями. «Ти побачив будинок? Він низький або високий?». Гра сприяє розвитку активної мови, спостережливості, поповненню словникового запасу. Що ми вчора бачили?
Разом з дитиною згадайте, де ви були, що робили, кого зустрічали, про що розмовляли. Фіксуйте увагу на деталях. Гра сприяє розвитку пам’яті, уваги, спостережливості, поповненню словникового запасу. Що ми будемо робити завтра?
Гра «Професії»
За допомогою цієї гри у дитини будуть формуватися елементи рольової гри, вироблятися мовленнєва активність.
Покажіть малюкові, як за допомогою різноманітних сюжетних іграшок можна грати в лікаря, перукаря, водія, продавця. Розкладіть в кімнаті атрибути для різноманітних сюжетних ігор.
Нехай малюк самостійно пограє. Поспостерігайте за його грою, а потім запитайте малюка: «Хто ти?»
Малюк назве свою роль у відповідності з виконуваними дією, наприклад: «Я- лікар». Уточніть у дитини, якими інструментами він користується і для чого вони потрібні.
Щоб допомогти дитині з розповіддю про професії необхідно задавати навідні запитання, наприклад :
-Як називається людина цієї професії?
-Як одягнений людина на цій роботі? Чи носить спеціальну форму?
-Чим займається людина на цій роботі?
-Де працює?
-Які інструменти необхідні?
-Навіщо потрібна ця професія? Яку користь приносить вона людям?
Наприклад, можна розповісти про професію лікаря. Що лікар одягнений у білий халат — це його лікарська форма. Лікар працює в лікарні і лікує дітей і дорослих від хвороб. Для його роботи йому потрібні спеціальні інструменти, такі як шприц, термометр. Професія лікаря потрібна для того, щоб лікувати людей від різних хвороб.
Гра «Колекція»
Дієвим способом в процесі засвоєння дітьми слів, збагачення словника на позначення якості предметів (конфігурацію, колір, величину), вважаються ігри на класифікації предметів, зображень, геометричних фігур в узгодженні з даними якостями.
Починаємо роботу з класифікації іграшок. Для таких ігор зручно застосовувати колекції маленьких іграшок, наприклад:
— відбери всі машини;
— відбери всіх ляльок.
Дозволено систематизувати геометричні тіла:
— підбери всі кульки;
— принеси всі квадрати..
Геометричні фігури за кольором (принеси всі сині фігури) і за розміром (принеси всі великі фігури).
Вправа «Давай поговоримо»
Є звичайною бесідою на побутові теми.
Інструкція.:Я задаю питання, а ти відповідай. Якщо хочеш, можеш і ти задати мені питання, а я тобі відповім. Ти сьогодні снідав? А що ти їв? Яка сьогодні погода? Тобі подобається розмовляти зі мною?
В залежності від активності дитини його участь може бути кваліфіковано як ініціативне або пасивне, а мовні відповіді як розгорнуті або короткі, самостійні або з опорою на лексику питання. Найкраще питання задавати різні за змістом, не пов’язані з загальною темою.
Вправа «Назви — дія»
Дитина називає слова, що позначають дії.
Вам знадобиться картинний матеріал і питання.
Дитині ставлять запитання:
— Що робить вітерець? (Голубить, наспівує, віє, шумить).
-Якими словами можна сказати про те, що робить кішка? (Дряпається, грає, муркоче, нявкає).
-Що робить щеня?
-Що робить пташка?
Вправа «Повтори скоромовку»
Скоромовки є ефективним засобом розвитку мовлення. Вони дозволяють відпрацьовувати навички правильної і чіткої артикуляції, удосконалювати плавність і темп мовлення.
Вправа » Вивчи вірш»
Розучування віршів є засобом закріплення правильної звуковимови, розширення словникового запасу, розвитку мовлення.
Всі діти люблять слухати вірші, намагаються їх запам’ятати. Підбираючи вірш потрібно враховувати мовленнєві можливості дитини. Спочатку треба промовляти послідовно кожен рядок вірша. Можна розучити вірш з опорою на наочні картинки, тим самим розвивати зорову пам’ять.
Вправа «Загадки»
Відгадування загадок активізує словник дітей. Дитина вчиться виділяти суттєві ознаки предметів. Загадки розширюють кругозір дітей, тренують увагу і пам’ять, розвивають спостережливість і логічне мислення . У процесі відгадування загадок дітям слід задавати навідні запитання. Багато загадки рекомендується завчити напам’ять.
Вправа «Малюємо словами»
Ми повинні розповісти дитині, що будь-який опис будується за певним планом: спочатку потрібно назвати предмет, потім слід описати його головні ознаки (вид, матеріал, форму, колір, призначення), потім можна описати ознаки другорядні, не дуже важливі; і нарешті, дати оцінку предмету.
Поясніть дитині, що таким чином, за допомогою слів, ми немов «малюємо» цей предмет. І запропонуйте намалювати словесний портрет будь-якого предмета.
.